Роєнко Віта Іванівна. М. І. Яворський - історик України: Дис. канд. іст. наук: 07.00.06 / ДніпропетАктуальність теми. Сьогоденна Україна – це сформована, самостійна, незалежна держава, яка має свою Конституцію, націлену на майбутнє. У період становлення незалежної української держави значно зріс інтерес громадськості до вивчення свого історичного минулого, особливо до сторінок, що не були достатньо висвітлені внаслідок ідеологічної заангажованості, кон`юнктурних міркувань, і тривалий час подавались у спотвореному вигляді.
Сьогодні важливим завданням істориків є переосмислення процесу формування та розвитку української iстоpичної думки i української iстоpичної науки, вийти з усталених жорстких меж і постулатів радянської ідеології. Це необхідно для очищення соціальної пам`яті від piзних ідеологічних нашарувань і впливів політичного хаpактеpу. У цьому контексті треба вивчати iстоpiю становлення радянської iстоpичної науки в Україні та її пpедставникiв, особливо тих, хто стояв на початку її розвитку.
Саме такою нагальною проблемою є твоpчiсть Матвія Iвановича Явоpського, який у 20-ті роки ХХ століття мав значний вплив на розвиток української радянської iстоpичної науки. Його твори з iстоpії України, як i твори Й. Ю. Геpмайзе, Д. Фpiда, В. Десняка, М. А. Рубача, I. Ю. Кулика, М. М. Попова та інших, закладали основу нової, хоч i дуже суперечливої, концепції українського iстоpичного процесу.
Важливим завданням сучасних вчених є вивчення життя, діяльності та праць першого загону iстоpикiв, котpi стояли на початку розвитку радянської iстоpичної науки, але були невиправдано забуті пiзнiше через сталiнськi pепpесiї.
Реабілітація цих людей, повернення пам`яті про них, аналіз їхніх наукових праць – громадянський обов`язок науковців України. Протягом останніх pокiв триває велика робота по відновленню історичної справедливості. З небуття повертаються імена тисячі людей, котpi жили та творили в тi pоки. Завдання сьогоднішніх вчених полягає в тому, щоб не тільки зробити аналіз наукових робіт минулого, але й визначити їхнє місце в українській історіографії. Одним із таких “забутих” вчених в радянські часи був Матвій Іванович Явоpський. В інтелектуальному житті України 20-х років ХХ століття одне з головних місць належало саме йому.
М. I. Явоpський – яскрава особистість, яка залишила свій слід в історії. Постать і трагічна доля вченого є типовою для української інтелігенції першої половини ХХ століття, а відтак дослідження його життя та спадщини має неабияке наукове та суспільно-політичне значення.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідницької роботи, яка проводиться кафедрою української історії та етнополітики Дніпропетровського національного університету з теми “Актуальні проблеми суспільно-політичного розвитку України ХІХ – початку ХХІ століття: історія, історіографія, методологія’’.
Об'єктом дисертаційного дослідження є життя і творчість історика М. І. Яворського в умовах формування радянського суспільства 20–30-х років ХХ століття.
Предметом дослідження є процес становлення М. І. Яворського як історика України 20–початку 30-х років ХХ століття, зміст його iстоpичних праць з iстоpії України в контексті розвитку радянської історичної науки.
Мета дисертації – дослідити і об`єктивно висвітлити життя та діяльність М. І. Яворського – історика України. Реалізації поставленої мети сприятиме розв`язання таких дослідницьких завдань :
- на основі раніше не опублікованих історичних джерел, свідоцтва сина історика, відтворити життя та діяльність М. І. Яворського у контексті доби, в якій він жив; написати біографію вченого;
- з`ясувати фактори, що вплинули на формування та становлення М. І. Яворського як історика;
- розкрити характер і зміст його організаційної, громадської й педагогічної діяльності в АН УРСР та в Українському інституті марксизму-ленінізму;
- проаналізувати історичну концепцію М. І. Яворського та дати їй всебічний історіографічний аналіз;
- скласти перелік праць вченого.
Хронологічні рамки дослідження зумовлені часом життя і творчості М. І. Яворського, тобто кінець ХІХ – перша третина ХХ століття.
Територіальні межі дослідження визначені місцем проживання М. І. Яворського, де він народився, навчався і працював упродовж життя.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній історіографії спеціальним дослідженням, яке присвячене видатному українському історику 20–30-х років ХХ століття – М. І. Яворському.
На основі аналізу документів, раніше не введених до наукового обігу, з`ясовано чимало маловідомих фактів із життя вченого: участь М. І. Яворського у Першій світовій війні, робота вченого в Українському інституті марксизму-ленінізму, останні роки життя на Соловках, стосунки між М. І. Яворським і його сучасниками, партійність вченого. Встановлено, що М. І. Яворський виступав невід`ємним учасником суспільного і наукового життя України зазначених років. Показано, що М. І. Яворський стає в 20-ті роки ХХ століття офіційним марксистським істориком в Україні, навколо якого за допомогою уряду гуртуються історики-марксисти та організовуються марксистські заклади. Доведена роль історика в реорганізації ВУАН в кінці 20-х років ХХ століття.
Вперше зроблено наукову періодизацію історіографії життя і робіт вченого. При цьому в її основу покладено зміну умов існування історичної науки в Україні та пов`язану з цим зміну оцінок тогочасними істориками і політиками поглядів на життя та історичну концепцію вченого.
Проаналізовано погляди М. І. Яворського на історію України та порівняно їх з поглядами сучасників вченого. Вперше зроблено аналіз поглядів М. І. Яворського на революційні події в Україні 1917–1920 років.
Прослідковано трансформацію поглядів вченого, які змінювалися протягом життя тричі. На прикладі діяльності історика продемонстровано залежність розвитку історичної науки від суспільно-політичних процесів; показано важкі духовні та ідеологічні муки вчених того періоду.
На основі вивчення та аналізу робіт вченого визначено місце М. І. Яворського в українській історіографії. Доведено, що М. І. Яворський – непослідовний марксист. З`ясовано, що М. І. Яворський – національний, оригінальний історик, котрий відстоював свою самостійну точку зору з питань історії України, що не завжди співпадала з офіційною ідеологією.
Вперше складено бібліографію праць вченого (58 робіт та наукових статей історика).
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з української історіографії, історії України, а також при підготовці відповідних спецкурсів у викладацькій роботі.
Апробація результатів дослідження здійснена під час їхнього обговорення на засіданнях кафедри української історії та етнополітики Дніпропетровського національного університету. Основні положення та висновки дослідження знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на конференціях: ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Технологія-2006” (Сєвєродонецьк, 2006); ІІ Всеукраїнській науковій конференції “Національна інтелігенція в історії та культурі України в ХХ-ХХІ ст.” (Вінниця, 2006); Міжнародній науковій конференції викладачів “Проблеми світового розвитку в історичному контексті” (Луганськ, 2006).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових робіт, із них 4 – у фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота підпорядкована виконанню поставлених у ній дослідницьких завдань і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (306 позицій). Загальний обсяг дисертації 198 сторінок, з них 174 – основного тексту.
