5. Проблеми розвитку і управління промисловістю України в період радянської індустріалізації очима
В. С. Бондаренко
Розбудова сучасної української держави та її соціально-економічний розвиток вимагає стабільної ефективної роботи промисловості. Накопичений інженерно - технічними кадрами і робітниками значний досвід промислового розвитку України в умовах радянської індустріалізації, його знання, витяг уроків з позитивних і негативних проявів мають великий науковий і прикладний характер.
Мета даної статті, виходячи із сучасного етапу історіографічної науки, зробити історіографічний зріз публікацій істориків, економістів, що досліджували період радянської індустріалізації, особливо проблем розвитку і управління промисловістю.
С. В. Кульчицького[2] проаналізовані форми участі робітників у створенні фондів індустріалізації, пошуку внутрішніх ресурсів промислового розвитку. У загальноісторичному аспекті проблеми індустріальних перетворень, створення єдиного народногосподарського комплексу при здійсненні національної політики докладно вивчені в працях М. М. Гудзенка, В. О. Замлинського, І. Ф. Кураса, Л. О. Нагорної, О. В. Лихолата, В. Ф. Панібудьласки тощо.
Глибиною розкриття суті ленінських ідей розвитку промисловості і становлення радянської системи управління народним господарством вирізняються монографії патріархів історичних аспектів цих проблем Е. Б. Генкиної, Є. Г. Гімпельсона, О. Д. Козочкіної, а також колективні праці, присвячені загальному і конкретному питанням розробки і здійснення непу[3].
З початком перебудови, гласності і демократизації радянського суспільства, створилися можливості для вивільнення діалектичного методу від пут догматизму і схоластики, що дозволило по-новому підійти до загальної оцінки досвіду здійснення соціально-економічних перетворень. Прорив зробив М. С. Горбачов [6]. Він дав нову оцінку шляху розвитку народного господарства наприкінці 20-х - 30-і років, який відрізнявся рядом протиріч, складностей і драматизмом розвитку радянського суспільства. Спочатку, ставилася задача виправлення окремих деформацій суспільного і господарського організму, а пізніше акцент був перенесений на необхідність радикальної перебудови всієї соціально-економічної системи. Це відкривало можливість по-новому підійти до з´ясування суті ленінських ідей непу, концепції соціалістичних перетворень і управління промисловістю. Визнавалася сміливість аналізу економічної політики і господарської діяльності, проблеми управління промисловістю досліджуваного періоду, зробленого ще в першій половині 80-х років Б. П. Орловим і О. В. Костаревою[7]. Пізніше в умовах гласності О. Р. Лацісом, В. С. Лельчуком, Г. А. Бордюговим і В. А. Козловим, В. П. Даниловим, Г. Х. Поповим в збірниках статей «Историки спорят: тринадцять бесед» (под общ. ред. В. С. Лельчука), «Другого не дано: Перестройка: Гласность, демократия, социализм» (под общ. ред. Ю. Н. Афанасьева), «Про минуле заради майбутнього» (ред. кол. І. Ф. Курас і ін.), «Маршрутами історії» (ред. кол. Ф. М. Рудич, І. Ф. Курас і ін.) проаналізовані протиріччя в економіці, викликані як об´єктивно (недостатнім рівнем її розвитку), так і суб´єктивно (волюнтаристськими діями Й. В. Сталіна і його найближчого оточення).
Так було підготовлено ґрунт для можливостей розібратися в неоднозначних проблемах організації та управління економікою України на різних етапах її історії.
В. К. Якунін у спеціальному параграфі дисертації по здійсненню соціалістичного будівництва в 20-30-і роки акцент зробив лише на реалізації політики непу. У монографії М. М. Олійника частково позначено роль Рад у розвитку промисловості [8].
Дослідженню «білих плям» історії України, відновленню правди про господарських керівників республіки в 20-3 0-і роки присвятили публікації:
В. Є. Мельниченко, М. І. Панчук, Л. П. Нагорна, С. С. Діброва, Р. Я. Пиріг, Л. П. Полєвой, М. М. Сапун тощо. Цього, щоправда, не знаходимо у найбільш близьких до досліджуваної проблеми монографіях М. М. Дятлової, А. А. Рєзника, Л. М. Красних, що вийшли в другій половині 80-х років[9]. В них розкривається боротьба за удосконалення організаційної структури управління промисловістю і впровадження нових методів господарювання, зміцнення кадрів промисловості й єдиноначальності на виробництві, залучення робітників до управління виробництвом. Написані на багатій джерельній базі й аналізі досвіду парторганізацій промислових центрів РРФСР, зазначені роботи страждають догматичним підходом, не завжди враховують можливості відбудовного періоду. У деяких колективних виданнях також зі старих позицій трактувався історичний досвід господарської діяльності в перехідний період і давалася політична характеристика М. І. Бухаріну і його групі [10]. І тільки наприкінці 1980-х років виходять публікації новаторського характеру. Серед них монографія
О. М. Бута, яка вийшла у новому видавництві «Либідь» Київського університету[11]. На основі глибокого прочитання архівних документів і опублікованої літератури розглянуті альтернативи розвитку економіки, з’ясовані причини утвердження і дана характеристика командно-адміністративної системи управління промисловістю, пропоновані пропозиції щодо використання деяких форм і методів, спрямованих на вдосконалення господарського механізму в нових умовах. На жаль, вихід монографії припав на межу перелому історіографії і дослідники механічно до нового етапу історіографії відносять літературу, яка вийшла після 1991 р.
Зазначене дає підстави зробити висновок, що актуальні питання організації управління промисловістю в період відбудови і реконструкції народного господарства, їх наукове осмислення передбачає всебічне з´ясування, по-перше, пошуку стратегії соціально-економічного розвитку країни в першій половині 20-х років. Не одержали належного дослідження масштабність і труднощі денаціоналізації промисловості при переході країни до непу, взаємин трестів, промислової кооперації і приватних підприємців в умовах багатоукладності економіки. Заслуговують на ґрунтовне дослідження наростання і подолання труднощів і протиріч господарювання в умовах непу і причини відмовлення від нього, реальні альтернативи курсу на індустріалізацію по-сталінські.
По-друге, бракує поки спеціальних праць про дійсні результати реалізації курсу «сталінізації» економіки, відходу від економічних до командно-бюрократичних методів управління, не визначена ще ціна, сплачена за це українським народом. Взяти уроки з минулого є надзвичайно актуальним з погляду завдань по сучасному створенню господарського механізму ринкової економіки.
ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ:
2. Кульчицький С. В. Участь робітників України у створенні фонду соціалістичної індустріалізації.-К. Наукова думка, 1975; Его же. Внутренние ресурсы социалистической индустриализации СССР (1926-1937 гг.).-К. Наукова думка, 1979.
3. Генкина Э. Б. Государственная деятельность В. И. Ленина. 1921-1924 гг.-М. Наука, 1969; Гимпельсон Е. Г. Великий Октябрь и становление советской системы управления народным хозяйством (ноябрь 1917-1920 гг.).-М. Наука, 1977; Козочкина Е. Д. Из истории организации управления промышленностью (1918-1921 гг.).-М. Изд-во Моск. ун-та, 1964; Ее же. Ленинский принцип демократического централизма в управлении производством в действии.- М. Изд-во Моск. ун-та, 1972; Поляков Ю. А. Дмитренко В. П. Щербань Н. В. Новая экономическая политика. Разработка и осуществление.-М. Политиздат, 1982; Экономическая политика Советского государства в переходный период от капитализма к социализму.-М. Наука, 1986.
4. Горбань Ю. А. Ленинским курсом социалистической индустриализации: Из опыта Компартии Украины по руководству развитием промышленности.-К. Изд-во при Киев. ун-те, 1984.-С. 85-114. Див. Коновалов М. А. Вирішальна сила соціалістичної реконструкції. Діяльність КП України по підготовці та вихованню індустріально - технічних кадрів. 1928-1937.-К. Вища школа, 1973.
5. Див. Богомазов Г. Г. Формирование основ социалистического хозяйственного механизма в СССР в 20-30-е годы.-Л. Изд-во Ленинград. ун-та, 1983.-С.11.
6. Горбачев М. С. Перестройка и новое мышление для нашей страны и для всего мира.- М. Политиздат, 1987; Його ж. Социалистическая идея и революционная перестройка // Правда, 1989, 25 ноября.
7. Орлов Б. П. Костарева О. В. Первая пятилетка: некоторые проектировки и фактические результаты // Известия СО АН СССР.- 1983.-№1.-С.42-47; Их же. Первая пятилетка: основные межотраслевые пропорции // Там же.-1984.-№12.-С.55-
59.
9. Красных Л. М. Партийное руководство совершенствованием управления промышленностью в период строительства социализма. 1926-1937 гг. на материалах РСФСР.- Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1986; Резник А. А. Коммунистическая партия - организатор совершенствования управления промышленностью в восстановительный период. 1921-1925 гг. - Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1986; Дятлова М. М. КПСС, рабочий класс и управление производством (методология и историография проблемы).- Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1987.
10. Творческое развитие ленинского учения о построении социализма.-Харьков: Изд-во Харьков. ун-та, 1987; Во главе строительства нового общества. Исторический опыт деятельности КПСС в переходный период / Отв. ред. В. М. Иванов: Мысль, 1988.
11. Бут О. М. Проблеми управління промисловістю: історичний досвід і уроки.-К. Либідь, 1990.
