Історія виникнення податків

Литвіцька Н. Ю.

Буковинська державна фінансова академія

Система оподаткування з’явилася з виникненням най простішої державної моделі.

Витоки оподаткування дехто вба чає в стародавніх жертвопринесеннях, що практикува лися як майже добровільна данина вищим силам ще до виникнення християнства.

Першими джерелами по датків були оподатковувані базові цінності: земля, худоба, раби. І са мі податки були «прямими», справ­лялися безпосередньо з грома дян, що одержують прибуток від майна.

При клад для організованої податкової системи була і податкова система Римської імперії. Такі по няття, як «ценз», «акциз», «фіскал», «відкупник» сформувалися ще в її часи. Доки Рим залишався містом-державою, його податкова систе ма була не дуже складною. У мир ний час податки не справлялися зовсім, а витрати покривалися шляхом надавання в оренду гро мадських земель. Державний же апарат фактично утримував себе сам. Більше того, обрані магістра ти не тільки виконували державні обов’язки безоплатно, а ще й вно сили на громадські потреби власні кошти, вважаючи це почесною справою. А от у воєнний час (який практично тривав постійно) грома дяни Риму обкладалися податками відповідно до їх статку, для чого раз у п’ять років подавали обраним чиновникам-цензорам звіти про свій майновий і родинний стан (ці доку менти цілком можна розглядати як найпростіші зразки сучасних по даткових декларацій).

З перетворенням Римської дер жави на імперію ускладнювалася й податкова система. На завойова них землях запроваджувалися ко­мунальні (місцеві) податки й повин ності, причому що запекліший опір чинили римським легіонерам жите лі скорених земель, то більшим по датком їх обкладали. Римські гро мадяни, які жили поза Римом, сплачували як державні, так і місце ві податки.

У Візантійській імперії справляли вже 21 різновид тільки прямих по датків, а також усілякі непрямі й зов сім дивні. І цей податковий тягар призвів, як відомо, не до процвітан ня, а до ослаблення держави.

Отже, основні принципи оподатку вання (зі своїми мінусами й плюса ми) сформувалися ще за стародав ніх часів. [1. C.12]

З розвитком поділу праці і розвит ком міст податкова система істотно «збагатилася» порівняно зі зразко во-показовою податковою систе мою Римської імперії. Держави на ближалися до рубежу середньовіч чя. На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові по датки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У тор гівлі поширилися митні збори й не прямі податки. Причому до по даткової бази потрапив абсурдно широкий спектр об’єктів, аж до безглуз дих: від штрафу за перевищення бу динком установлених розмірів (зна менитий «податок на повітря») — до так званого «подимного податку».

Одним з тих, хто спробу вав створити першу наукову теорію оподаткування, став видатний шотланд ський економіст і вчений XVIII ст. Адам Сміт. Він стверджував, що по датки для платника — ознака не рабства, а волі. Праця «Дослідження про природу і причину багат ства народів», нарешті, визначила основні прин ципи оподаткування, які актуальні й дотепер:

- принцип справед ливості («піддані держави повинні в міру можливо сті… брати участь в утри манні уряду, тобто відпо відно до прибутків, якими вони користуються під за ступництвом і захистом держави»);

- принцип ви значеності («податок, що його зобов’язується спла чувати кожна окрема осо ба, має бути точно визначеним, а не довільним.») Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу — усе це має бути ясним і зрозумілим для платника.

- принцип зручності («кожен податок має стягуватися в той час або в такий спосіб, у який чи який платникові мають бути зручніші для сплати його»);

- прин цип економії («кожен податок має бути так задумано й розроб лено, щоб він брав і утримував з кишень народу якомога менше понад те, що він приносить дер жавному казначейству… Неро зумний податок створює велику спокусу для контрабанди»).

Отже, у XVIII ст. Європа вже мог ла пишатися раціональною системою справ ляння податків, як прямих, так і непрямих. З останніх особливу роль відігравав акциз. Процедура його сплати була простою й про зорою — зазвичай він стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, що ввозилися й ви возилися. Іноді податком обкла далося тільки те, що ввозилося в країну, тобто звільнялися від справляння акцизу товари, що йшли на експорт. Розміри акцизу коливалися зазвичай від 5 до 25%. Якогось наукового обґрунтування розмірів цієї ставки не бу ло, і подібні «перегини на місцях» неабияк стримували розвиток торгівлі.

З прямих податків ос новна маса припадала на подушне й прибутко вий (від них звільнялися дворянство й духівницт во). Буржуазія й селян ство віддавали державі у вигляді прямих подат ків 10—15% усіх своїх доходів.[2.C.7]

Наступний етап у розвитку подат ків припав у Європі на XIX ст. і був пов’язаний з піднесенням вироб ництва й економіки. Держава зміни ла пріоритети: головним об’єктом оподаткування став оборот — пере хід цінностей від одного суб’єкта до іншого. Відчутним виявився для гро мадян також податок на спадщину. Поширилися податки на операції та капітал — в основному на його приріст у вигляді відсотків за цінними па перами або вкладами, дивідендів за акціями, зростання вартості активів.

На наступному етапі ХХ ст. світової історії оподаткування ознаменувався народженням ПДВ. Поширилися й цільові подат ки, збирання яких має на меті ви робництво конкретних суспільних благ, таких як соціальне страху вання, державне медичне обслуго вування і пенсійне забезпечення, будівництво доріг тощо.

Еко номістів хвилювали не стільки пи тання збирання податків, скільки питання виробництва: що громадя ни одержували в обмін на податки, яким чином найбільш ефективно організувати виробництво суспіль них благ в обмін на податки. Ця теорія так званого суспільного сек тора збагатила принципи оподат кування, сформульовані А. Смітом у частині ефективного використан ня податків при виробництві суспільних благ і неспотворювальної дії на економіку. [3.C.23]

Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки. Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі.

Список використаної літератури:

1. Бабийчук А. Б. Напрямки удосконалювання системи оподатковування в Україні // Фінанси України. – 1998. – №10

2. Кощий В. Шляхи податкової реформи // Фінанси України. – 1998. – № 7.

3. Пликус И. Податкова система України: який їй бути? // Данкор. -2000.-№24.



Похожие записи:
  1. Буває і таке: "Інтер" наїхав на Путіна, російське посольство на "Інтер". Причина - історія України
  2. Многим украинским городам историки вернули их исконные гербы
  3. Історія України
  4. Про зверства советских «освободителей» в Европе….
  5. Историк предложил провести ЧМ-2018 по футболу в Украине и России
  6. Информационная спецоперация историков Священной римской империи германской нации против истории Ан
  7. Історик Тімоті Cнайдер: «Сприймати світ очима Гітлера або Путіна – непросте завдання»